ПРИМІЩЕННЯ ПРОДАЄТЬСЯ ЦІЛКОМ АБО ЧАСТИНАМИ. НЕЙМОВІРНО ПРИВАБЛИВА ЦІНА.

«Теперь с завоеванием Украины… наша сила крепнет. Теперь у нас есть возможность получить топливо из Донецкого бассейна, есть источники хлеба и продовольствия… На Украине имеются громадные запасы, излишки хлеба, их трудно взять сразу – там до сих пор партизанщина… Мы должны не менее трех тысяч рабочих железнодорожников, частью крестьян из северной голодной России, двинуть на Украину»
ПСС, т. 38, с. 300-305.

«Киев, Полтава, Харьков взяты и наше продвижение к Донецкому бассейну, источнику угля, происходит с громадной быстротой».
ПСС, т. 40, с. 29 (19.12.1917)

«Чем больше мы завоевываем Украину, Кубань и Сибирь с их крестьянским населением, тем труднее становится задача, тем тяжелее идет машина…».
ПСС, т. 40, с. 251

«Поместить полтора миллиона армии на Украине, чтобы они помогали усилению продработы, будучи сугубо заинтересованы в ней, особо ясно сознавая и чувствуя несправедливость обжорства богатых крестьян на Украине»
ПСС, т. 44, с. 67

«Ввиду крайне тяжелого продовольственного положения Центра полагаю три четверти неиспользованного продовольственного фонда Украины взять сюда, а четверть оставить городам и рабочим Украины».
ПСС, т. 44, с. 80

«Прошу принять экстренные меры, чтобы дать немедленно в распоряжение тов. Тер-Арутюнянца 2000 матросов для военных действий против буржуазной Рады».
ПСС, т. 50, с. 31 (15.01.1918)

Склали Микола Сядристий і Василь Овсієнко

alex-glbr

За словами учасників, біля пам"ятника, розділені кордоном міліції, стояли патріотичні і комуністичні групи людей. Незважаючи на протести націоналістів, відкриття пам"ятника таки відбулося, але його тут же було облито фарбою. Це зробили: член спілки офіцерів, керівник комітету проти злочинів комуністів, Керівник Асоціації політичних партій Ігор Лісодід та Тихий Григорій. Озвірілий натовп червоних накинувся на них і зваливши на землю, довго бив, при повній бездіяльності міліції. Потім цих же патріотів забрали в відділок міліції Шевченківського району.
Після цього, організованою колоною, під прапорами, народ пішов до відділку міліції. Подорозі, зупинившись навпроти мерії, зробили невеличкий мітинг та закидали будинок яйцями. Проходячи мимо сітілайта із зображенням Симоненка, його теж закидали фарбою. Працівники міліції спробували затримати тих хто це зробив, але спільними зусиллями зі скандалом, затриманих удалось відбити. До відділку міліції нікого не пустили, у дворі перегородив дорогу кордон міліції. Але вийшов начальник відділку і після переговорів допустив до затриманих депутата Івана Зайця. Було викликано швидку допомогу і спершу Г. Тихого, а потім, після написаної заяви і І. Лісодіда забрали до лікарні.
Знаменно, що влада дозволила встановити пам"ятник організаторові голодомору, саме напередодні дня пам"яті жертв голодомору. Пам"ятник Леніну не представляє художньої цінності, знятий з обліку реєстрації пам"ятників міста. Є також указ Президента по демонтажу пом"ятників тотолітарного режиму, але неукраїнська влада ніяких указів виконувати не збирається.
За словами Олени Білозерської ввечері Вікторія Омельченко із сином Віталієм Омельченком закидали Леніна яйцями з фарбою. Їх затримали із застосуванням сили і в автозаку повезли, вочевидь, у Шевченківський райвідділок. Адвоката повідомлено.



ТУТ ФОТО

П"ятниця 27 листопада о 9-00 - всі на Бесарабку!


Комітет декомунізації проведе 27 листопада 2009 року з 9-00 до 18-30 масову акцію з вимогою негайно демонтувати пам'ятник Леніну на бульварі Шевченка в м. Києві.
Збір о 9-00 на Бесарабці.

Від себе додам: Всіх повідомляю - хто не прийде на Бесарабку у пятницю, хай потім не заїкається про любов до України - бо плюватиму у вічі прилюдно. Особливо це стосується народних депутатів - є чудова нагода покористати свою недоторканність на користь Україні.

Для тих, хто йтиме - беріть з собою кувалди, петарди, яйця, пакети кефіру, балончики з масляною фарбою і надувні кульки з фарбою, все інще - що вважаєте за доцільне - ми їм покажемо "відкриття" ідола. До вечора ще й знесемо.

Хто має автомобілі - приїздіть о 9-й ранку на Бесарабку і ставайте на "ремонт" на площі, блокуйте рух транспорту. Безліч преси там буде також.

І нічого не бійтеся - час прийшов.

viaaaa

.Еще в 1903 году Пилсудскому грезилась федерация Польши, Литвы и Руси (Украины) – в этом легко узнать контуры так и нереализованной Гадячской унии (1658). Кроме того, в годы гражданской войны маршал выступал «за союз всех бывших европейских колоний России – от Финляндии до Грузии» (в этом ракурсе интересны нынешние контакты Саакашвили, Ющенко, а также лидеров Польши и Балтии). Пилсудский заявлял вполне определенно: «Деникин стал бы нашим союзником, если бы он не противился политическим тенденциям отрыва от России инородных элементов», а главное «признал бы украинское движение» в лице Петлюры. Кстати, Петлюра в 1919 году пытался договориться с Деникиным о совместной борьбе с большевиками, но, разумеется, получил отказ. Если с независимостью Польши белые еще как-то могли смириться, то независимость Украины была вне их понимания, что хорошо показал Михаил Булгаков в пьесе «Дни Турбиных», герои которой готовы, скорее, примириться с большевиками, чем с Петлюрой. В конце концов, Петлюра заключил союз с Пилсудским и в следующем году вместе с ним взял Киев, к сожалению, ненадолго. Польше пошел на пользу союз с Украиной: в решающие дни августа 1920 года 6-я украинская стрелковая дивизия под командованием генерал-хорунжего Безручко стеной встала на пути Буденного и не пропустила его к Варшаве, на соединение с Тухачевским

У ЗАДУМІ... ЩО ІЗ ТОБОЮ ЗРОБИТИ, ЦЕРКВО, ЯКА ПРИНЕСЛА МЕНІ СТІЛЬКИ ГОРЯ І ЗГУБИЛА СТІЛЬКОХ МОЇХ ДІТЕЙ?..

1993 року українські націоналісти активно підтримували Грузію в її боротьбі за незалежність та териториальну цілісність. До цього можна поставитись по-різному. Можна захоплюватись героїзмом наших хлопців, можна їх засуджувати, бути незгодними, але не можна лишатись байдужими. Це ще одна, написана кров`ю, сторінка Української історії” – Сотник Устим. (”Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима”)Завдяки видавництву “Зелений Пес” побачила світ біографічна книга “Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима” – автор Валерій Бобрович, відомий також як сотник УНА-УНСО Устим, який на чолі загону українських добровольців воював у дев`яностих роках минулого сторіччя за територіальну цілісність Грузії.

Книга про сучасну війну, блискучі операції, жорстокість і смерть, справжню чоловічу дружбу, важкі поранення і про “теплий прийом” українських спецслужб вдома, на рідній землі.

Це не кабінетні мемуари, а справжня хроніка війни. Книжка для тих, хто розуміє, що війна за власну свободу ніколи не закінчується.

(з анотації до книги Валерія Бобровича “Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима”).

Запитуйте цю книгу в книгарнях України та на книжкових ринках.

una-unso.in.ua

Слова і музика - Андрій Машинґвер

1. Ми сьогодні сюди не запрошені, не чекали нас тут,
Машинґвери свої запорошені нам не випадуть з рук,

Приспів:

Машинґвери, Штурмґевери, відкривай, мерзота, двері!
Ми прийшли вже, гейя, гойя.
Кров схолоне, буде лятись
Хтось зависне на гілляці,
Ми прийшли вже, гейя, гойя.

2. Ми питаєм, можливо, останній раз, хто боївку продав.
Чи не має часом серед смертних вас, хто запроданцем став?

3. За боївку наварено, змелено, але зрадник мовчав,
За вікном на горісі зеленому вітер ноги гойдав.

Професор Тель-Авівського університету Шломо Занд викликав бурю гніву в єврейській громаді Великобританії своїми виступами в Лондоні в ході рекламної кампанії своєї нової книги «The Invention of the Jewish People» («Вигадка єврейського народу»), повідомляє видання Zman.

Євреї Британії стверджують, що це «черговий антисемітський наклеп на єврейський народ».

Тим часом професор Занд пише, що євреїв ніколи не виганяли з Палестини, на якій зараз незаконно знаходиться т.з. «держава Ізраїль», і тому не мають ніякого права на «повернення».

Більш того, за твердженням вченого, який викладає історію «ізраїльським» студентам, євреї як народ ніколи не існували, і справжніми спадкоємцями стародавніх семітів (ізраїльтян, племені бану Ісраїль — КЦ) є нинішні палестинські араби.

Виступаючи в радіопередачі Бі-Бі-Сі, Шломо Занд назвав ТАНАХ (три розділи юдейського священного писання) фікцією, а народження «держави Ізраїль» порівняв зі «зґвалтуванням».

Британські євреї висловлюють також невдоволення, що в праці вченого «ніяк не представлена протилежна точка зору, а на його виступи «не було запрошено жодного фахівця з єврейської історії».

На фото: професор Тель-Авівського університету Шломо Занд
КЦ

Про таємну місію представників українського визвольного руху до столиці Угорщини у 1943 році


Про зовнішньополітичну діяльність українських націоналістів у роки Другої світової війни широкому загалу майже не відомо. Скажімо, про те, що у 1943–44 рр. Організація українських націоналістів — бандерівців (ОУН (б)) провела низку мирних переговорів з представниками сусідніх Угорщини і Румунії, а також польським націоналістичним підпіллям. ОУН, виявляється, була активним учасником міжнародних відносин. У вкрай несприятливих міжнародних умовах представники українського визвольного руху обстоювали українські національні інтереси і змушували рахуватись із ними представників інших держав та народів. Підтвердженням цьому, зокрема, є також історія таємної місії ОУН (б) до столиці Угорщини в грудні 1943 року.

Спершу — усна угода

Це починалося наприкінці літа 1943–го на території Волині, де дислокувалися угорські окупаційні частини. Німці залучали їх до здирання продовольчих «контингентів» з місцевого населення та антиповстанських операцій. Проти них, на захист мирного населення, виступили українські повстанці. Вони зініціювали низку боїв з угорськими військами і завдали їм значних втрат, ще й поповнили свої запаси зброї та боєприпасів. Угорське командування, не бажаючи проливати кров угорських солдатів (гонведів) за німецькі інтереси і переконавшись у силі українського визвольного руху в регіоні, погодилося на мирні переговори з українськими повстанцями. Зі свого боку, українське націоналістичне підпілля не хотіло воювати з угорцями — то був зайвий фронт у боротьбі за здобуття Української держави

Григорій Омельченко

Питання не в тому, кого обирати президентом, і хто це має робити — народ на прямих виборах чи парламент. Питання в тому, чи в змозі ми розібратися в самих собі і дати відповідь на питання: хто ми — мешканці чи вільні громадяни незалежної держави? Ким ми хочемо бути — населенням чи Народом, Українською Нацією?

Важливішого питання важко собі уявити, а ще важче — знайти на нього відповідь.

Хочу висловити свою особисту думку з цього приводу. Можливо, хтось вважатиме мене єретиком і буде готовий спалити мене на кострищі чи закидати камінням, але я переконаний: доки не матимемо своєї Української Біблії, будемо ходити манівцями, або нас водитимуть манівцями усілякі поводирі, які, як засвідчує історія, часто самі є сліпцями. Доки ми не повернемося до своєї споконвічної Віри, яку заховали, забетонували, а натомість нав'язали нам християнство, запровадили насильно, мечем та кров'ю, і вручили нам єврейську Біблію як світоч, як духовний світ нашого життя, — доти будемо такими, якими є сьогодні. Народ України буде лише населенням і за шматок хліба чи ковбаси ходитиме під будь-якими прапорами, ніколи не стане Народом, вільними громадянами своєї Держави, Українською Нацією. А нація — поняття космічне.

Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння, і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.

Навчіть мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,
коли до сну їх приколише
луна неземної музики.

Навчіть мене, рослини, щастя,
навчіть без скарги умирати!
Сприймаю сонце, мов причастя,
хмільним молінням і стрільчатим.

Хай сонце – прабог всіх релігій –
золотопере й життєсійне,
благословить мій дім крилатий.
Накреслю взір його неземний,
святий, арійський знак таємний,
Накреслю Свастику на хаті
і буду спати вже спокійний.

14 березня 1936
Богдан-Ігор Антонич

P.S. У радянські часи, в небагатьох книжках, де з’являлись вірші Антонича, в останньому стовпчику було змінено рядок – «Накреслю я його на хаті».

Як повідомляє ТСН каналу «1+1», ізраїльський рабин, глава ієшиви (молитовної школи) «Од Йосеф Гань» Іцхак Шапіро видав скандальну книгу «Закони царя», в якій досліджує право єврея на вбивство «гоїв» (не-євреїв).

Зокрема, поставивши питання «Коли євреєві дозволяється вбивати гоїв?» автор відповідає, що робити це можна практично завжди, навіть якщо йдеться про зовсім маленьких дітей. Наприклад, на думку Шапіро, вбивати можна усіх, хто не виконує сім заповідей синів Ноаха (Ноя).

«Коли ми вбиваємо гоя, який порушив заповідь, на це немає жодної заборони», - пише автор, але далі підкреслює, що вбивство у цьому випадку можливо тільки після відповідної судової постанови.

Неліберальна агрономія суспільства

1) Висмикувати бур’яни – це фашизм! Не можна вбивати бур’яни лише за те, що у них листя іншої форми, плоди іншого кольору! Навіщо на городі працювали наші діди? Щоб потім рослини ділили за сортами?

2) Рослини – всі різні, всі рівні! Багатство городу – в його різноманітності і гостинності!

3) Ти що, хочеш, щоб твій город скоротився до розмірів кільця довкола опудала? Наш город і став великим лише завдяки бур’янам, тому що кожному бур’яну знаходилося місце на грядках.

4) Дайте визначення, що вважати полуницею! Пошкреби полуницю – знайдеш бур’ян. Жодної полуниці не існує, це гібрид монгольських і фінських бур’янів.